Швидкість: від 0,6 до 3,5 Маха

​

Крилаті ракети, як правило летять в нижніх шарах атмосфери та працюють за принципом повітряного руху і керованого польоту і багато в чому нагадують максимально облегшену версію сучасних літаків (літаки-камікадзе). Маленькі крила дають їм маневровість в атмосфері. Частіше за все крилаті ракети великої дальності використовують двигуни турбо-реактивного типу, де в якості робочого тіла (окисника) в камері згорання палива використовується навколишнє повітря. Цим досягається відносна невелика вага крилатих ракет при великій дальності польоту та маневровості. Крилаті ракети здатні виконувати розвороти на 180 градусів та заходити на ціль під будь-яким кутом, вводячи в оману системи ПРО.

​

Крилаті ракети можуть бути як дистанційно керованими так і летіти по заданій польотній програмі.

​

Дистанційне керування виконують літаки далекого радіолокаційного виявлення та управління (А-50) або супутники (достаменно невідомо).

​

Польотна програма - це заздалегіть сформована програма польоту на базі розвідданих та точних карт місцевості. В такому варіанті ракета летить в режимі повної радіотиші лиш час від часу вмикаючи свої локатори в контрольних точках для сканування місцевості і внесення корректив в системні параметри. Частіше за все крилата ракета летить по внутрішній інерційній системі  на базі різних гіроскопів, акселерометрів та датчиків і лише на останній ділянці шляху вона може вмикати випромінюючі системи наведення або ж корегуватися додатково за супутниковими системами геолокації в якості допоміжних (GPS, глонас тощо).

​

Швидкість: від 2 до 6 Маха 

​

Балістичні ракети летять по балістичній (параболічній) траєкторії, досягають піка висоти в розріджених шарах атмосфери і потім контрольовано входять в атмосферу в точку прицілювання. При цьому ракета може як повністю використати своє пальне в верхній точці так і мати можливість продовжити його використання для маневрування на підльоті до цілі. 

​

Балістинчні ракети як правило мають прямоточний ракетний двигун на твердому або рідкому паливі. В такій ракеті відразу присутні і паливо і окисник, що дозволяє їй не залежати від атмосферного повітря.

Перевага балістичної ракети в скорішому виходу в польоті за межі атмосфери, щоб зменьшити тертя повітря (адже тертя і сповільнює ракету і розігріває її, роблячи помітною для систем виявлення). Наявність в балістичній ракеті повного запасу робочого тіла робить її незалежної від повітря атмосфери, проте значно збільшує стартову вагу на відміну від крилатої ракети з турбо-реактивним двигуном.

Двигун балістичної ракети забезпечує зі старту максимальну тягу, яка і дозволяє розігнати її до надзвукової швидкості за лічені хвилини.

​

Сучасні балістичні ракети також мають можливість маневрувати на підльоті до цілі для точного ураження (КІВ 10м). Вони можуть маневрувати за рахунок маленьких аеродинамічних рулів та маневрових двигунів імпульсних двигунів плоско-паралельного переносу. Проте такі ракети звісно не здатні робити розвороти, як крилаті.

​

Також балістичні ракети здатні нести з собою та відстрілювати в потрібний час радіо-екрануючі пастки для протиракет.

​

Великі балістинчні ракети, втому числі і міжконтинентальні технічно є багатоступеневими, коли розгінна частина балістичної ракети відокремлюється в польоті і останню ділянку шляху долає кулеподібна бойова частина, яка також може мати багато боєзарядів в собі. Така бойова частина здатна до більш швидкого маневрування, меньше радіопомітна для систем виявлення ПРО та більш стійка до "ударів" об атмосферу на надзвукових швидкостях.

Швидкість: від 5 Мах

​

Гіперзвукові ракети це найсучасніший вид ракетної зброї в світі, який поєднує в собі накопичені рішення в крилатих та балістичних ракетах. Головна ідея гіперзвукових ракет - вирішити питання миттєвості атаки та невідворотності ураження за рахунок велетенської швидкості руху ракети і її неможливості перехопити. Ідея – перетворити ракету на подібність кулі. При цьому гіперзвукова ракета може рухатися на гіперзвукові швидкості в роздріжених шарах атмосфери не втрачаючи контроль над польотом. Виваженої інформації в публічному просторі про конструкції таких ракет зовсім небагато, а більшість статей спирається більше на теоритичні моделі та голосно заявлені характеристики. Відомо, що такі ракети мають бути обладнані особливими гіперзвукововими прямоточними повітряно-реактивними двигунами, де паливо згоряє з надзвуковою швидкістю.

​

І хоча українці вже добре знають ворожу назву Кінжал і те, що його формально віднесено до гіперзвукових ракет. Проте це скоріше аеробалістична ракета (балістична ракета, запускаєма з літака, що робить траєкторію її польоту відмінної від класичної балістичної ракети).

Головні перепони на шляху цієї зброї - це швидкість в тисячі метрів на секунду, яка не великою проблемою в розріджених шарах атмсофери, проте є такою на підльотах к наземним цілям. Температури на корпусі до 1500-2000°C через тертя о повітря розгортає цілий ряд проблем перед інженерами: захист чутливої ​​електроніки, прогнозування аеродинаміки та супротиву матеріалів при гальмуванні і при цьому вдалому керованому маневруванні. Цей комплекс навідворотних проблем, які нажаль поступово вирішуються. Проте ніхто не скаже, який реальний коефіцієнт відтворення вдалого результату в серії. Чи присутній був маневровий політ на гіперзвуковій швидкості чи була вона такою на підльоті...

​

Ракета Кінжал не створювалась як гіперзвукова від початку, це є адаптація варіанту ракети воздущного базування іскандер. Можливо саме тому вже неодразово відзначено збиття цих типів ракет за допомогою сучасного покоління ПРО Patriot /джерело/