З часів Другої Світової війни і до нашого часу гонка озброєнь вивергла в світ цілу купу нових озброєнь, технологій та рішень. Але в загальному значені кінцевий рахунок будь-якої сучасної зброї залишився незмінним.
Війна не закінчується полем бою, вона простягається далеко поза лінією зіткнення, бо точиться в головах людей за панування думок та настроїв далеко за межами фронту і навіть в мирний час.
Багатоповерховість, відкритий простір, суцільне скління, легкі конструкції... Всі основні течії сучасного будівництва дуже погано проходять випробування війною.
Мости, дороги, колії... Все те, що в мирний час забезпечено спрогнозованим плануванням, витримуючим помилки на місцях, в воєнний час - перетворюється на хаотичні шляхи перетину логістичних шляхів.
Сирени, сповіщення, додатки. Нові загрози вимагають нового ставлення, розуміння ризиків і вчасного реагування. Своєчасне інформування населення і адекватна своєчасна реакція рятує життя.
Нищівні обстріли енергетичної інфраструктури України ракетною зброєю ставлять під питання виживання населення в містах. Створили виклики перед енергетичною галуззю та менеджментом окремих ланок енергетичної безпеки, з якими не стикалося не одна країна Європи.
Відбудова всіх постраждалих регіонів буде кропітким та довгим процесом. Не достатньо просто відновити первинний вигляд. Не достатньо просто намалювати гарні генплани майбутніх міст руками відомих світових архітекторів. Відбудова – це кропіткий процес аналізу та переосмислення того: Чим будуть ці міста? Хто в буде жити та чи повернуться їх власні мешканці? Що вони привнесуть в світову економіку та якими точками тяжіння будуть для майбутніх інвестицій?
Ці задачі можливо розв'язати тільки спільнотою вільних однодумців, архітекторів та містопланувальників, які будуть спиратись на світовий досвід, але в той же час прислухатись до громадського суспільства та контексту кожного регіону.
Війна гірким досвідом показала, що втрата сприйняття історичного контексту нашої країни, підкріпленне нехтуванням назріваючих загроз врешті-решт сплачується невиправною ціною людських життів.
Роки незалежності пройшли в пошуках швидкого збагачення на залишках советської епохи керманичей, бізнесменів та політиків на відриві від амбіцій своїх же сучасних опонентів. Змінилися покоління, проте суміш вже зроблених, невиправлених помилок перетворили Україну на силует легкої здобичі.
Закарбувати в пам'яті цей досвід і зробити висновки для його неповторення в майбутньому – це обов'язок нашого покоління. І хоча до цієї війни прикута увага фахівців з усього світу, та треба усвідомити, що всі вони дивляться на неї крізь окуляри біноклів. І тільки українці можуть проаналізувати її крізь окуляри мікроскопів.